Одна з найзагадковіших книг Писання – Одкровення Іоанна Богослова – оповідає про події, на перший погляд, страшні. Це не єдина книга, де говориться про останній час. Господь відкривав Своїм обраним (тобто тим, хто був здатен прийняти) задовго до Різдва Христового про кінець світу. Описи дивних видінь з поясненнями, що вони відносяться до кінця часів ми знаходимо в Даниїла (7-12 роз.), Амоса (5:16-18), Осії (13:14), Іоїля (1:15, 2:1, 2:11, 2:27-32), Захарії (11:10-13, 12:8-14, 13:1-2). Сам Господь Ісус Христос наставляв учнів про цей період (Мф. 24 гл.).
Усе це призвело до того, що усі – і вірні і невіруючі – однаково бояться вищезазначених подій. Якась дивна і рідкісна одностайність. Це, з одного боку зрозуміло, адже на нас чекають «години спокуси, що гряде на весь світ» (Одкр. 3:10). Але це тільки частина вірша, повністю він звучить так: «І як ти зберіг слово терпіння Мого, то і Я збережу тебе від години спокуси, що гряде на весь світ, щоб випробувати тих, хто живе на землі». «Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів; бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня» (Іс. 26:20-21). У цьому і мається на увазі головна перевага Християн – вони повинні знати слово Боже не уривчасто, а в повноті. Тільки так ми отримаємо правильне уявлення про стан речей і розстановку сил у всесвіті.
Біблія багаторазово говорить про необхідність мужності, а також про ставлення Господа до боязливих. Окрім страху Божого нами не може володіти жоден страх. Ви можете заперечити, що в подіях Апокаліпсису і говориться про страх перед Богом. Але це не той страх. Істинний страх Божий нерозривно пов’язаний з вірою в любов і милосердя Господні. А ось людям, що не мають уявлення про Бога, як про люблячого Батька, дійсно не залишається нічого, як тремтіти від страху в очікуванні катастроф. «Хто уповає на Господа, буде у безпеці» (Пр. 29:25).
Ще одна перевага людей, що вивчають і вірують у слово Боже, те, що ми вчимося розуміти ті образи, якими говорить Писання. Люди взагалі думають не лише словами, але частіше – думками-образами. Ми, у більшості, візуали, і нам краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Так само ми і засвоюємо одкровення Господнє – і в словах і в картинках. Такими духовними ілюстраціями були притчі Ісуса. Чи дії пророків, натхненних Духом Божим, коли вони інсценували прийдешні події з обов’язковим закликом до покаяння. Ці «сценки» іноді настільки виходили за всякі межі пристойності, що було недивно, коли їх приймали за дурників. Вони були істинними безумцями «заради Христа».
Маючи правильне уявлення про мову Біблії, потрібно розуміти, що частенько ми маємо справу з образами, а не з видимою реальністю. Наприклад, коли ми читаємо про Ісуса, що «з уст Його виходив гострий з обох боків меч» (Одкр. 1:16), йдеться про духовний образ, де слово Боже – меч двосічний (Євр. 4:12). Якщо нам показати, як ми самі виглядаємо в духовному світі, ми сильно б здивувалися і не упізнали себе. Але разом з цим, Біблія оперує і абсолютно буквальними поняттями. Розібратися, коли Бог говорить конкретно, а коли – у переносному розумінні, людині неможливо. Для цього потрібен Дух Святий. Саме тому мається на увазі молитовне читання Писання. Молитовне, означає налаштоване на бажання побачити себе та істину взагалі очима Божими.
Це безпосередньо відноситься до спроб розшифрувати місця в Писанні про останні часи. Їх потрібно диференціювати. Одна справа, коли Ісус звертається до апостолів-євреїв, у Його словах багато конкретики; інша – видіння пророків і Іоанна Богослова, де усе символічно. Видно, Учитель пояснює учням-землякам події і найближчого і віддаленого часу. Після тридцяти-тридцяти п’яти років Його слова виконалися буквально, з руйнуванням Єрусалиму римлянами. Також часто в Писанні реальні історичні події і персонажі є потужним духовним фактором для подій пізніших і значно масштабніших. Єдине «але» – прив’язка оповідання Біблії до землі Близького Сходу і Північної Африки очевидна. І ймовірно, початком кінця для усіх живих будуть сигнали із землі Юдейської: «Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами» (Лк. 21:20). Таким чином, опис багатьох скорботних подій стосується не землі взагалі, а безпосередньо Ізраїлю. А вже звідти, як кола по воді, зміни захлеснуть весь світ.
Писання, коли говорить про землю, має на увазі не Росію, Європу, Америку або Японію, або материки в рівній мірі – як Едем знаходився на сході, при річці Євфрат (на Близькому сході, Бут. 2:8-14), як події першого пришестя Сина Божого відбувалися там же, так і друге пришестя Господнє буде пов’язане, у першу чергу, з тією ж землею. Материки: Північна і Південна Америка і Австралія фігурують у Біблії, як острови. Про нащадків Ноя (синів Іафета): «Від цих населилися острови народів у землях їх, кожен за мовою своєю, за племенем своїм, у народах своїх» (Бут. 10:5) і «на закон Його будуть уповати острови» (Іс. 42:4).
Далі, ще один важливий аспект слід враховувати при роздумі про останній час. Людина схильна до часу, вона має на увазі своє минуле, сьогодення і майбутнє. І в цьому сенсі ми розглядаємо виявлення Божих чаш гніву в далекому майбутньому. Такий погляд має місце, але не все так однозначно.
Як Біблія формулює «останні дні»? Звернемося до книги Діянь Святих Апостолів: «І буде в останні дні, говорить Господь, – виллю Я від Духа Мого на всяку плоть» (Діян. 2:17). Ці слова сказані в день П’ятидесятниці, при зішестті Духа Святого на апостолів і народженні Церкви. Таким чином, останній час – це час Церкви Христової. Тому правомочно розглядати кари Господні, що знаходяться в дії увесь період Нової ери – і голод, і мори, і війни. Ми вже живемо в стані Апокаліпсису, «бо таємниця беззаконня вже дії» (2Сол. 2:7). «Діти! Остання це година! І як ви чули, що прийде антихрист – і тепер з’явилося багато антихристів, – з цього ми і пізнаємо, що остання година настала» (1Ін. 2:18).
«Знай же, що в останні дні настануть тяжкі часи. Бо люди будуть самолюбні, сріблолюбні, зарозумілі‚ горді, лихослівні, батькам непокірні, невдячні, неправедні, недружелюбні, непримиренні, нестримані, жорстокі, ненависники добра» (2Тим. 3:1-3). Це найоб’єктивніші ознаки кінця світу. Але доки ми не такі, є надія. Ще поживемо на славу Божу!
